Покотило сонце день на захід…
Вітер небо міряє крилом…
Чайки з криком (полохливі птахи!)
Пролітають низько над човном –
Щось тривожить їхнє розуміння.
Суплять хмари брови до води…
Хвилі – вверх горами! Де спасіння?
Як тепер до берега дійти?
Залива човна, перевертає –
Він ледь-ледь між хвилями стоїть…
А в човні Син божий спочиває –
Серед шторму, притулившись спить.
Хоч дванадцять хлопців молодецьких
Силою веслують в буревій,
Море їм у відповідь сміється:
“Що ви, люди, проти нас, стихій?”
І злякались учні: “Ми загинем!
Урятуй нас, Господи, спаси!
Нас усіх морська глибінь поглине!”
І тоді прокинувся Божий Син.
Він підвівся владно. “Зупинися!” –
Бурі й морю вигукнув щосил…
Хвилі з ревом до небес знялися,
І … розбились в найтихіший штиль.
Човен доля. Ним Ісус керує
Чи уже давно веслуєш ти?
Якщо світ навкруг штормить, лютує,
Господа у серці розбуди.
І нехай полохаються чайки
Чорних хмар і височенних хвиль,
І нехай лякається в відчаї
Той, хто не спасений, не живий.
Ми ж у Бозі будемо радіти:
Він є висота і Він – глибінь,
Він є Той, Хто зупиняє біди.
Слава з віку в вік Йому! Амінь.
2003
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Реактор (Вавилонская башня на современный лад) - Сергей Сгибнев Мы так гордимся "высочайшими технологиями" в области ядерной физики! Атомные станции, реакторы, атомные подводные лодки... А зачем? Для того лишь, чтобы, оскалившись пострашнее, ипугать тех, кто за океаном? А они, в свою очередь, так же "страшно" скалятся в нашу сторону. Не будь Библии легко можно было бы поверить, что человек и вправду произошел от обезьяны. Мыслимо ли, истратить столько средств, положить столько жизней... И все для того, чтобы сделать ядерную дубину. Чтобы Геростратовым храмом вспыхнула Хиросима, чтобы полыхнул Чернобыль... А сколько мы еще не знаем! Кто следующий?
