Недавно я в который раз прочитала главу в книге Бытие о жертвоприношении Авраама.Он так любил Господа,что даже гтов был принести в жертву своего любимого сына- Ицхака- самое дорогое,что у него было в жизни,сына,которого он так ждал много лет.
Эта глава так применительна к нам,верующим! Иногда мы зажимаем в наших руках и не хотим отдать Ему ...А надо,надо сделать это...
Я подумала что у меня в жизни- самая светлая моя мечта,дорогая моему сердцу- выйти замуж.И я решила отдать ее Господу.Я молилась :"Господь ,я приношу это к Тебе.Я отдаю это в твои Руки.Ты вправе делать с этим,чо хочешь.Я приношу это к Тебе как жертвенный дар.Я готова идти за Тобой,куда бы Ты меня ни повел.Аминь."
И мне стало намного легче.Я поняла- чтобы со мной не случилось,выйду я замуж или нет- все это "во благо,а не во зло".Вместе с Господом я смогу устоять.Я смогу превозмочь все.
Вчера ,на молодежке я втретила верующую одинокую женшину.Ей 50 лет,она не была замужем и у нее нет детей.Но по ее виду я поняла что и она - счастлива.Он улыбалась.Я разговарилась с ней.Она сказала:"А у отсавленной гораздо больше детей,чем у имеющей мужа....Господь твой супруг...".
Она сказала что Господь привел в ее жизнь столько "детей",что она не моет их сосчитать.Она счастлива.
Я тоже хочу быть такой свободной и счастливой.Свободной от постояной тревоги за то,что я могу и не выйти замуж.От постоянных депрессивных мыслей- что я буду делать,если буд одна...От слез и расстройств.
Я поняла-значит не каждому Господь дает половинку.Ну и что.Можно с этим жить.
Благословений.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Еще не читая, уже знала о чем пойдет речь.
Дорогая Наташа, вы так молоды, не могу понять почему у вас такой страх остаться одной и боязнь не выйти замуж. Бойтесь лучше одиночества вдвоем. Смотрите, чтобы не выскочить за первого встречного и потом маяться.
Не зацикливайтесь на этой идее, служите Богу, а Он Сам все усмотрит.
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
